Методична скринька

http://metodportal.com/node/76121

"Розвиток самостійності та пізнавальної активності  учнів на уроках  у початкових класах"

Проблема, над якою я працюю, -- цікава та багатогранна. 

Як і чим заохотити учня до співпра­ці?  

Як навчити дитину слухати і чути іншого, прийняти чи зрозуміти точку зору свого співрозмовника і толерантно ставитися до людей?

Актуальність проблеми:

 Всі наукові дослідження та педагогічна практика сучасної школи спрямовані на те, щоб дитячі роки були не підготовкою до життя, а власне життям. Саме у початковій школі вчитель має право сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню.

Проблема активізації пізнавальної діяльності школярів на сьогоднішній день набуває все більшої актуальності. Цій темі присвячено безліч досліджень в педагогіці і психології. І це закономірно, тому що вчення –провідний вид діяльності школярів, в процесі якого вирішуються головні завдання, поставленні перед школою: підготувати підростаюче покоління до життя, до активної участі в науково-технічному і соціальному процесі. Загальновідомо, що ефективне навчання знаходиться в прямій залежності від рівня активності учнів у цьому процесі. В даний час дидактики, психологи намагаються знайти найбільш ефективні методи навчання для активізації та розвитку в учнів пізнавального інтересу до змісту навчання. Тому, що сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто, діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням сухим і нецікавим, тому  завдання вчителя зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій, науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф.Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає дитину до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самостійність.

  Досягти успіху у розвитку пізнавальної діяльності молодшого школяра можна, коли уміло спрямовувати «саморух» дитини до пізнання, підтримувати ініціативність, творчу активність, розвивати риси самоконтролю, уміло ставити мету пізнання, яка б розкривала значення даного питання, збуджувала інтерес до виученого. Розкриваючи цю проблему, стараюсь ставити перед учнями таку мету, яка б запалювала їх, викликала захоплення. Чим менші діти, тим цікавіші підбираю завдання. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати. Найцікавіше те завдання, яке максимально розкриває самодіяльність дитини, будить її думку. Все це переконує, що розвиток пізнавальної діяльності  у процесі навчання  можна забезпечити за таких умов:

- створення навчального середовища;

- мотивації навчальної діяльності;

- створення ситуації успіху;

-забезпечення активної взаємодії вчителя і учня;

- використання педагогічних технологій та методів  та ігрових форм роботи.

  Щоразу, коли приступаю до роботи з новим колективом (класом), то прагну, насамперед,  добре вивчити учнів, виявити їхній рівень розумових здібностей, щоб залучити до різноманітних видів навчальної діяльності. З перших днів їхнього навчання в школі намагаюся створити в класі сприятливе середовище, атмосферу взаємодовіри та психологічного комфорту, щоб діти бажали висловлюватися, не боялись нарікань, глузувань однокласників, забезпечую психологічну підтримку кожного учня, щоб дитина почувалася особистістю, яку сприймають, слухають і поважають. Учні – мої помічники. Ми разом творимо на уроці, фантазуємо, разом сумуємо з приводу невдач і разом радіємо успіхам. Тому будую свою роботу за такими напрямками:

- забезпечувати всебічний розвиток особистості;

- враховувати індивідуальні особливості учнів;

- виявлення та розвиток творчих особливостей;

- впровадження індивідуальної роботи з обдарованими учнями;

- виховання учня – творця відповідно до запитів суспільства;

- застосування в практиці роботи освітніх інновацій.

- постійна робота з батьками.

Працюючи над проблемою, ставлю такі завдання:

·        розвивати творчі здібності учнів;

·        реалізувати вимоги мовної і мовленнєвої компетентностей в єдності чотирьох складових - слухання, читання, говоріння, письмо;

·        сприяти підвищенню активі­зації та актуалізації навчальної діяльності      школярів;

·        формувати в учнів критичне мислення;

·        виявляти та максимально роз­вивати індивідуальні нахили кожного школяра;

·        використовувати інтерактивні методи навчання.

З метою формування мовленнєвих компетенцій впроваджую в практику навчання такі форми, як дослідницька діяльність, рольове навчання, використання інтерактивних ігор.

Надзвичайно ефективними є застосування прийомів і вправ, що мають інтерактивне спрямування: рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій. Це сприяє уникненню шаблонності, розвиває творчі здібності. На уроках застосовую такі прийоми й вправи : «Незакінчене речення», «Дослідники», «Перевтілення», «Добре-погано», словесне малювання, складання і обговорення ситуацій.

З інтерактивних форм перевагу надаю формі навчальної діяльності, яка реалізується через такі методи, як «Вільний мікрофон», «Мозковий штурм» , «Дерево рішень», рольові ігри (імітації), «сенкан», гронування. Як засіб розвитку рефлексії, практикую написання, створення асоціативних рядів, формулювання запитань. Шукаю такі форми про­ведення уроку, які захопили б, при­несли радість і задоволення, активізували пізнавальну діяльність на уроках української мови та викликали інтерес до її вивчення. Звичні теми намагаюся урізноманітнити цікавими видами та формами роботи.

 Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, сприяє широкому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей.

Вважаю, що потрібно створити такі умови навчання, які сприяли б найбільш повному розвитку кожної особистості. І над цим питанням я працюю. Пізнавальна активність і самостійність виявляється в потребі й умінні учнів мислити, орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити завдання і знайти підхід до їх розв’язання, самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги. Основою розвитку пізнавальної діяльності є активний характер навчання. Тільки активна робота самого учня є запорукою його успішного розвитку. Саме ця проблема і є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи.

Щоб активізувати пізнавальну й розумову діяльність на уроці, я пропоную, наприклад, ряд запитань, на які немає прямої відповіді в підручнику. Багато таких завдань розміщено у збірнику вправ «Сходинки мовного зростання», де виступаю співавтором у складі творчої групи. А саме, у розділах «Цікаві сюжети про шкільні предмети», «Цікаво знати» та ін.

Одним із засобів активізації пізнавальної та розумової діяльності, формування інтересу до предмета є систематичне використання міжпредметних зв'язків. У процесі викладання рідної мови для цього використовую різноманітні й багатогранні зв'язки з природознавством, образотворчим мистецтвом, музикою, етнографією та іншими науками, що  створюють сприятливі умови для цікавого навчання.

 Наприклад, добираю вправи, що безпосередньо узагальнюють знання з природознавства

Елементів ефективного використання міжпредметних зв'язків дуже багато: на уроках розвитку мовлення вже  обов'язковим стало використання картин, ілюстрацій. Навчаючи учнів виразно читати художні твори, обов'язково використовую аудіо запис.

Вдало застосовані міжпредметні зв'язки розвивають і вдосконалюють творчі здібності дітей, збагачують  словниковий запас і розширюють кругозір.  

Одним із способів підвищення ефективності уроків  мови є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й пізнавальної активності учнів у здобуванні знань. Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних можливостей школярів, формування їхньої активності. Використовую ситуативні завданння, спрямовані не тільки на одержання учнями певної суми знань, а й на їхній загальний розумовий розвиток. Створення й розв’язання таких завдань на уроці сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого, активізує пізнавальну діяльність.  Проведення різних за змістом і формою творчих завдань під час засвоєння понять „мовлення”, „мовленнєва ситуація”  сприяє виробленню практичних умінь і навичок 

На уроках передбачаю включення ігрових форм, методів, про­блемних ситуацій, що безумовно сприяє активізації мис­леннєвої, пізнавальної діяльності учнів і розширенню їхніх знань, розвитку зорового і слухового сприйняття, естетичному вихованню. Наприклад, на уроках розвитку зв’язного мовлення даю  завдання творчого спрямування 

Програма орієнтує на формування мовної особистості учня. Відповідно, у першу чергу уроки розвитку  мовлення повинні стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, до розвитку їхніх творчих здібностей.

Для того, щоб дитина добре навчалася, треба «запалювати в дитячих серцях вогник допитливості, викликаючи інтерес до навчання, роблячи його внутрішнім, постійно діючим стимулом», - говорив В. О. Сухомлинський.

Працюючи над розвитком творчої  та пізнавальної  активності школярів,використовую вправи ігрового характеру, які привчають швидко оперувати засвоєним матеріалом, збагачують лексичний запас .

Крім того, у своїй роботі широко використовую ребуси й кросворди.

З першого класу діти вчаться їх розгадувати. Поступово учні не тільки їх розв’язують, але й самостійно складають 

         Як бачимо, кожна з наведених вправ потребує насамперед активізації набутих знань, розвиває творчу активність учнів, робить їхні знання більш свідомими, стійкими. Не секрет, що далеко не кожен може виявити свої здібності при вивченні мови, не всім вдається творити засобами слова, але в будь-якій дитині є якась іскра таланту і її необхідно відшукати, розпалити.

Досвід показав: використання таких завдань сприяє тому, що уроки української мови стають цікавими, бажаними для учнів. Активізації розумової діяльності сприяють також лінгвістичні ігри, мовні загадки, шаради .

Такі завдання захоплюють дітей своєю незвичайністю й дають можливість розкритися новим талантам. Виконання складних, незвичайних робіт приносить дітям позитивні емоції, які зміцнюють бажання творити й не боятися зробити щось не так.

В. Сухомлинський говорив, що необхідно вчити так, щоб кожен переживав радість успіху, щоб брався до роботи з передчуттям успіху. «Навчання — найкраща у світі гра й розвага. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть із ним, поки ми не переконаємо їх, що це важка й неприємна праця ,- говорить Джаннетт Вос, американський педагог. У зв'язку з цим набуває актуальності використання у навчально-виховному процесі початкової школи мультимедійних засобів навчання.

       У своїй роботі використовую електронні посібники та мультимедійні презентації, за допомогою яких стараюся не тільки продемонструвати матеріал з теми, яка вивчається, а й розвивати у школярів творче та логічне мислення. Застосування мультимедіа дає змогу об'єднати текст, звук, графічне зображення, відеозображення та ще й улюблену дітьми анімацію (мультиплікацію). Таким чином, використання на уроках електронних посібників, мультимедійних презентацій допомагає мені наблизити дітей до життя та активізувати їхню увагу.

Активно використовую на уроках таку форму роботи, як рольова гра. Діти проявляють кмітливість, уміння зорієнтуватися в ситуації.  Звичайно, наше життя далеко не гра, тому кожна людина повинна вміти вирішувати складні завдання й не боятися труднощів. Вважаю, що метод евристичної бесіди й елементи проблемно-пошукового методу, які використовую у своїй роботі, готує дітей до вирішення проблем, вчить думати, не боятися труднощів, і не боятися висловлювати свою думку. Кожен може відчути себе розумним і талановитим. Таким чином, коли ми вчимо дитину думати, – ми готуємо його до активної життєвої позиції.

Великим поштовхом до розвитку пізнавальної активності учнів є також

робота в группах, де кожен учень почуває свою значимість, вчиться висловлювати свої думки, прислухатися до чужої, спільно приходити до певного рішення. Співробітництво формує в дітей здатність регулювати свої дії, обґрунтовувати свою позицію й приймати іншу точку зору, якщо вона більше обґрунтована. У процесі спільної навчальної діяльності відбувається розвиток діалогічного мислення.  На уроках будь-яка дитина не тільки може висловлювати свою думку в колі однокласників, але й повідомити результати обговорення перед всім класом, а, крім того, кожен може на якийсь час зайняти позицію лідера й відчути свою значимість.

Таким чином, робота в групах має великий потенціал для розвитку особистості, а також сприяє розвитку пізнавальної активності учнів.

З питань, що висвітлюють дану проблему, готувала повідомлення на засідання методичних об’єднань вчителів початкових класів.

Як бачимо, робота над розвитком пізнавальної активності учнів тісно переплітається з формуванням творчої особистості дитини. «Для дітей творчість є життям. Дитина насолоджується діяльністю, яка приносить їй радість відкриття», - вважав В.О. Сухомлинський.

Позитивні результати в навчально-виховному процесі можуть бути досягнуті лише тоді, коли будуть створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Вчитель теж має бути творчим, щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним і результативним.

Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – це найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.

Розвиток творчих здібностей вимагає від учителя наполегливої праці і любові, адже він сіяч добра, правди, знань, творець дитячих душ.

А від себе додам: досягти успіху у розвитку пізнавальної діяльності молодшого школяра можна, коли уміло спрямовувати дитину до пізнання, підтримувати ініціативність, творчу активність, розвивати риси самоконтролю, уміло ставити мету пізнання, збуджувати інтерес до виученого.

Нехай дитячі очі горять, блищать, питають:

– „Чому на небі зорі? Чому птахи літають?“

Я відповім малечі на всі їх запитання.

Нехай горять їх очі, хай світяться бажанням.